РІЗДВЯНА

ПРОТОПТАНА СТЕЖИНА, БІЛА ХАТА -
СЬОГОДНІ ВЖЕ ТАКОЇ Й НЕ ЗНАЙТИ.
А В ХАТІ ТІЙ СІМ’Я  ЖИЛА КРИЛАТА.
І ЯНГОЛИ ЇХ СПОКІЙ СТЕРЕГЛИ.
В ТІЙ ХАТІ, ЯК В ЛЕГЕНДІ  СИЗО-СИНІЙ,
БАБУСЯ ВИРОСЛА, І Я КОЛИСЬ РОСЛА.
НЕМА БАБУСІ, ХАТИ - ТІЛЬКИ ІНІЙ...
ТА Є БАТЬКИ - НЕЗМІННІ ДВА КРИЛА.

КОЛИСЬ В РІЗДВО В ПЕЧІ УЗВАР БУЛЬКОЧЕ,
НЕМОВ З ВОГНЕМ СЕРЙОЗНИЙ БІЙ ВЕДЕ.
ПШЕНИЦЮ ГОТУВАЛИ ІЩЕ З НОЧІ -
ЦЕ Ж БО РІЗДВО, КУТЯ У ГОСТІ ЙДЕ.
І ГАМІРНО ЗВУЧИТЬ КОЛЯДОК НИТКА,
 ГОРІХИ І ЦУКЕРКИ, ПИРІЖКИ.
І РАЗ-ПО-РАЗ СКРИПИТЬ СТАРЕНЬКА ХВІРТКА,
ВЖЕ Й СНІГ ВИВОДИТЬ ТОНКО КОЛЯДКИ.
 
І ТЕПЛО У ХАТИНЦІ. ХІБА Ж З ПЕЧІ?
ЧИ ТЕПЛО, ЩО НАРЕШТІ РАЗОМ ВСІ
ЗІБРАЛИСЬ ВКУПІ. ТИХО ПАХНЕ ВЕЧІР.
РІЗДВО, КУТЯ, СВІЧКИ, КОЛЯДНИКИ.

ПРОЙШЛО, МИНУЛО, ЗАКРУТИЛОСЬ В ВИХРІ.
ДУМКИ - НА ВІЧЕ, ТА НЕВІЧНІ МИ.
І ВІД КОЛЯДОК ТРОХИ ВЖЕ ВІДВИКЛІ.
Й  НЕ ПРОСТО ТАК ЛИШАТИСЯ ЛЮДЬМИ.

ТА  ЯК НЕ БІГАЙ, ЯК ТИ НЕ КРУТИСЬ - ТВОЇ ДУМКИ - ТВОЯ БЕЗКРАЯ ВИСЬ!

ТА ЩЕ ЗИМА. СНІЖИНКИ ВСІ ПОСНУЛИ.
МОРОЗ З ВУСАМИ, НАЧЕ В ОСАВУЛИ,
ПІДСТЬОБУЄ В БОКИ.

В РІЗДВЯНОМУ КОЛІ ЗБЕРЕТЬСЯ РОДИНА.
І ДІТИ, Й БАТЬКИ, Й УСЯ УКРАЇНА.
ЛИШ В ПАМ’ЯТІ ХВІРТКА ТИХЕНЬКО СКРИПНЕ.
БАБУСЯ ІДЕ!
А, РАПТОМ, МОЯ!...
ЗАПАЛИМО СВІЧКУ. НЕХАЙ СТРУМЕНІЄ,
БО В КОЖНОМУ ДОМІ ЖИВЕ ЯНГОЛЯ.
ПОДЯКУЙМО ДОЛІ, ЗА СЕРЦЕ, ЩО ГРІЄ,
ЗА РІК, ЩО МИНАЄ,ЗА НАШЕ ЖИТТЯ.

І Я НА КОЛІНАХ ТОБІ, МОЯ ДОЛЕ,
СКЛАДАЮ МОЛИТВУ, ПОДЯКУ НЕСУ,
ЩО МАЮ ЖИТТЯ, ПОВНЕ СОНЦЯ І ВОЛІ,
ВКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Й РАНКОВУ РОСУ.

МОЛИТВА-ПОДЯКА ЗА НЕБО І ЗОРІ,
ЗА ВІТЕР І ХМАРИ, ЗА СПЕКУ І ДОЩ,
ЗА РУКИ І НОГИ, ЗА  СЕРЦЕ НЕХВОРЕ,
ЗА ЯСНІСТЬ В ДУМКАХ. Я ДЯКУЮ. ЩО Ж
 
ПРИЙМИ , МОЯ ДОЛЕ, Я НЕ ДОРІКАЮ,
ЩО, МОЖЕ, КОЛИСЬ ТИ ВКОЛЕШ Й НЕ РАЗ,
 Я ТІЛЬКИ ОДНОГО У ТЕБЕ БЛАГАЮ -
ДАЙ ЛЮДЯМ НЕСТИ ЦЕ ЖИТТЯ БЕЗ ОБРАЗ!

Іванна Бондарчук
22 грудня 2009