Соя – найдревніша культура. Її насіння багате на білок (40-42%) і жири (20-23%). Соєву олію використовують у харчуванні та у технічних цілях, а соєвий шрот (знежирена соєва мука) служить джерелом цінного кормового білку, що містить у своєму складі усі незамінні амінокислоти і за своїм составом прирівнюється до білку животного походження.
Соєву муку та білок використовують для приготування різноманітних харчових продуктів. З сої отримують масло, маргарин, молоко, муку, кондитерські вироби, консерви та інші продукти.
Найкращі попередники для сої – рано збираємі озимі зернові культури та кукурудза на силос. В усіх зонах не слід розміщати сою після бобових культур та соняшника, а також – поблизу акацієвих насаджень та багаторічних бобових трав через розповсюдження спільних хвороб та шкідників.
Мінеральні добрива під сою слід вносити на поливних землях з урахуванням балансового методу розрахунку оптимальних доз на програмувальний врожай. Азотні добрива на усіх типах грунту вносять весною у невеликих дозах – до 30-40 кг/га. Фосфорні та калійні добрива застосовують восени під основну обробку у дозах від 20 до 120 кг/га у залежності від вмісту цих елементів живлення у грунті. Сою вражає близько 100 видів шкідників і більш ніж 30 різноманітних хвороб, спричиняємих грибами, бактеріями та вірусами.